У народі це свято більш відоме як Яблучний Спас. Цього дня колись одягали білий одяг, брали великодні кошики з плодами саду й городу та пишні букети з колоссям жита або пшениці і вирушали до церкви святити все те, що дала мати-земля: яблука, виноград, груші, мед , горох, картоплю, огірки, помідори тощо.
Після богослужіння священник виходив на церковну паперть ( церковний ганок) читав молитву благословляв і освячував плоди, котрі принесли віруючі. Існує також звичай. Коли після освяченя віруючі на знак подяки Богу за Його ласку і щедрість і за вирощений врожай наділяють Його так званими начатками — потроху від кожного сорту з принесених плодів віддавали, тим самим складали Богу пожертву. Цей звичай перейняла християнська Церква від Старого Завіту, який приписував приносити перші плоди до Господнього Храму (традиція юдейського свята Шавуот — свято Кущів). Після освячення плодів у церкві, господар колись з освяченою свічкою обходив пасіку й запрошував родину до столу.
Також у день Преображення Господнього існував звичай дарувати плоди бідним та вбогим і щедро ділитися новим врожаєм з родичами, сусідами, щоб на наступний рік був щедрий врожай. Звичаю цього дотримувалися настільки суворо, що, коли дізнавалися про когось, хто не зробив цього доброго діла, то людину вважали невартою уваги і припиняли з нею спілкуватися. Звичай наділяти бідних плодами садів та городів був колись мірою християнської моралі.